your own autumn sea
Сьогодні моє відношення до життя в дусі "Всесвіт безмежно винен мені сам себе" і "За мої напіввигадані страждання обов"язково віддастся" виправдало себе і навіть відтягнуло строки відмови від нього і забуття. Бо я тримаю в руках "Фелікс Австрія" Софії Андрухович, бо я прочитала вже п"ять розділів і не збираюсь зупинятися, так мереживно, тонко і захопливо написана - ні, виплекана - ця книга.
Батьки спитали, де я видерла цю книжку, після того, як я прочитала їм кілька особливо чарівних абзаців, а я в ту ж мить зрозуміла, що в моєму житті ніколи не було випадковостей.
Випадок. Випала, а точніше впала мені на голову десь в липні чарівна людина, взяла за руку, провела по чарівним місцям цього міста, а потім штовхнула до книги. Ненав"язливо так, ніби не знала, сподобається мені чи ні, і боялась негативної реакції. А я б на її місці не сумнівалась.
"Хіба я не той Дунай? Течу собі, люблю Аделю"
"Нехай інші воюють, а ти, щаслива Австріє, вступай до шлюбів".
Д Я К У Ю.
Батьки спитали, де я видерла цю книжку, після того, як я прочитала їм кілька особливо чарівних абзаців, а я в ту ж мить зрозуміла, що в моєму житті ніколи не було випадковостей.
Випадок. Випала, а точніше впала мені на голову десь в липні чарівна людина, взяла за руку, провела по чарівним місцям цього міста, а потім штовхнула до книги. Ненав"язливо так, ніби не знала, сподобається мені чи ні, і боялась негативної реакції. А я б на її місці не сумнівалась.
"Хіба я не той Дунай? Течу собі, люблю Аделю"
"Нехай інші воюють, а ти, щаслива Австріє, вступай до шлюбів".
Д Я К У Ю.