Ніжно, відчайдушно і трепетно кохаю центр міста і сам Київ, який не європейський и ніякий ще - він київський і до неможливості самобутній. Він такий, який є, незрівнянний і один у всьому світі - і бескінечно зачаровує цим.

Тому я пишаюся ним.
___

А ще жбурляю вірші Бернса вже другий раз. Чому? Тому що вони надзвичайно гарні. А цей асоціюється в мене із зовсім іншою верховиною, Верховиною з великої літери, де давньогрецька богиня гралася зі мною в "слова" і не втомлювалась сміятися на полонинах.
___

Мое серце в верховині

Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
Будь здорова, верховино, любий рідний край,
Честі й слави батьківщино, вольності розмай!
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.

Прощавайте, сині гори, білії сніги,
Прощавайте, темні звори й світлії луги!
Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,
Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.